Є на нашій землі люди, які своїм життям мовчазно пишуть літопис цілої епохи. 9 травня на 103-й день народження ми схилили голови перед долею і життєвою мудрістю найстаршої мешканки Барської громади — жительки села Войнашівка, Мотри Олександрівни Мішури.
Дитинство Мотри Олександрівни промайнуло швидко. Ще не встигла насолодитися юними роками, як доля кинула її у вир суворих випробувань. Була змушена дорослішати передчасно — юність, опалена полум’ям Другої світової війни, залишила її вдовою у 22 роки з трьома маленькими дітьми на руках. Тоді життя, ніби кували на ковадлі, день за днем випробовуючи на міцність.
Понад 40 років пані Мотра працювала дояркою. Не раз вона схилялася під тягарем втрат — уже попрощалася з двома дітьми та онуком. Але її серце не озлобилося, а, навпаки, залишилося добрим, щирим і людяним. У кожному слові, у кожному русі — гідність жінки, яка винесла на собі не один біль, а натомість дарувала тепло та турботу.
Її доля — це історія нескореного духу. Це історія про любов до життя, до родини, до роботи, яка була сенсом і опорою. Це історія про те, як навіть найтяжчі випробування можуть загартувати душу, зробити її джерелом мудрості для нащадків.
Зі 103-ім днем народження, шановна Мотро Олександрівно! Ваша сила, доброта і життєва стійкість — це справжній скарб для усієї Барської громади.
Немає коментарів:
Дописати коментар