Нагорода односельцю

🎖️ Орден “За мужність” III ступеня — молодшому сержанту Максиму Довбиусу

Про таких, як Максим, зазвичай не пишуть в газетах. Але саме вони — ті, хто на собі витягує бойові завдання, від яких залежать життя інших.

Молодший сержант Довбиус М.О. — сапер. Він не просто сапер за посадою — він той, хто веде групу в роботу, хто бере на себе рішення, коли інші чекають наказу. Його робота — це розвідка, мінування, розмінування. І це не про кабінетні задачі, це — про обстріли, розтяжки, саморобні вибухові пристрої, про вибір між "чекати" і "йти".

У серпні 2023‑го Максим отримав бойове завдання — провести розвідку місцевості під майбутні інженерні дії. Рухався першим. Сам визначав місця, де пізніше будуть виставлені мінні загородження. Його група з цим завданням впоралася — швидко, тихо, злагоджено.

Після цього — декілька виїздів на встановлення мінних полів. Умови — складні: постійні обстріли, зміна обстановки, небезпека буквально під ногами. Але щоразу завдання виконували повністю. Коли потрібно — Максим сам приймав рішення вивести групу. Коли можна — йшов далі, попри ризик.

У жовтні він уже працював над протипіхотними і протитанковими загородженнями. Під час одного з виїздів потрапили під потужний обстріл: артилерія, танки, міномети. Довго не могли рушити — вогонь не стихав. І тоді саме Максим, зваживши всі ризики, прийняв рішення продовжити рух. Завдяки цьому вдалося вчасно виставити загородження, що фактично зупинило можливість просування противника.

Були й інші моменти. Наприклад, коли після виконання завдання його група та ще дві інші — опинились під мінометним вогнем. Не було можливості вийти — усі ховались у бліндажі. І знову саме Максим взяв відповідальність. Спланував маршрут, організував вихід, переконався, що всі вийшли, а сам залишив укриття останнім.

А ще — робота з розмінуванням. Коли треба йти на місце, де вже побували окупанти. Де заміновано все, включно з дитячими іграшками і підсумками. Де лишають розтяжки, а іноді — цілу систему саморобних мін. І там він — серед перших. Не чекає, не перекладає відповідальність.

Це не історія про “героя з картинки”. Це історія про людину, яка не говорить зайвого, а робить те, що потрібно. Яка бере на себе. Яка не ламається. Яка думає за себе і за інших.

Орден “За мужність” III ступеня — це про нього. Не за посадою. За справу.