98-річний Іван Мельник — найстарший мешканець села Войнашівка, що на Вінниччині. Чоловік пережив колективізацію, Другу світову та Голодомор.
Кожен ранок старожитель починає з читання книг. Суспільному розповів, що читати любить з дитинства. Більшість творів, аби не забути зміст, Іван Михайлович перечитує.
Книги — не єдиний його щоденний ритуал. Говорить, що не снідатиме, якщо не поголиться. Все життя — у постійному русі.
"Я різні посади обіймав: був бригадиром, зоотехніком, головою сільради, керуючим в Паліївці, — розповів Іван Мельник. — А ще — сіяв і вирощував. Виростив перший в районі урожай — по 250 центнерів, а деякі по 6 центнерів вирощували. Люди тоді хорошу зарплату отримували. Ми поїхали з бухгалтером і привезли мішок грошей. Я з поля не сходив тоді".
Нині тато, за словами доньки Світлани, в родині за командира. Все, що не може зробити він — лягає на їхні плечі.
"Копаємо картоплю — він тут, зранку встав — побіг. Питаю, чого бігати по тому дворі? Ні, треба обійти город з низу до верху. Побіг зарядку зробив, — сказала Світлана Ткачук. — Всім допомагав, ніколи ні по кого поганого не сказав. Жив в селі, як в селі: щоб для всіх бути хорошим, щоб нікого не
образити".
Російсько-українська війна — друга на віку чоловіка, і ця, на його думку, страшніша.
"Я вважаю, що це не війна — це вбивство. Вбивають усіх: і жінок, і дітей, і солдатів. Наші, як беруть в полон, то все добре, а ті, як беруть в полон — бʼють, знущаються над ними. Німці, як наступали, то вони не зачіпали нікого тут", — сказав Іван Мельник.
Іван Мельник говорить, що любить життя і живе по совісті, а ще — має мрію:
"Мрію, щоб війна закінчилася, щоб був мир, щоб люди мали щось своє".
Немає коментарів:
Дописати коментар