Село Міжлісся



                                    Шукаючи істину в дальніх краях
                                             Захоплення перші душа зберегла.
                                             Вона поверта мене знову на шлях
                                            До свого, найкращого в світі , села.

  На схід від Ст. Бар  на відстані 2км розташоване село Міжлісся.  Воно гарне мальовниче село, розкинулось серед  лісів, звідки і походить назва. Але цю назву воно має лише трохи більше 40-а років. Раніше (до 1964р.) воно називалось Голодки. А звідкіля походить назва Голодки, дає в певній мірі відповідь праця найвідомішого українського історика, державного діяча М.С.Грушевського «Барське староство». Тут  понад 20 раз зустрічається назва села. Коли засноване село невідомо, але воно не молодше міста Бар. Про це та володарів села дає відомості М.С.Грушевський.


 
   Про часи виникнення села є такі дві легенди :
1)     Колись в селі було дуже багато ґуралень (горілчаних заводів ), на яких працювали селяни .  І з часом багато місцевих жителів почали пиячити . Вони коли вже не мали за що пити , виносили все своє майно і ставали бідними , а люди з навколишніх сіл прозивали їх за це голотою (бідняки) , а на село говорили – село голотків (бідняків) . Так село отримало назву – Голодьки.
2)     Дуже давно село знаходилося на правому березі річки Рів і називалося Кинтар . Там проживав заможний пан Володько , який мав двох синів . Їх прізвище було Голодьки. І от коли батько помер, сини взяли і побудували собі будинки за 5 км від річки . А біля них було побудовано й хати їх челяді. А згодом й багато інших людей перебралися до них і так утворилося нове село . яке назвали на честь братів Голодьки. Інші люди кажуть , що ці брати приїхали з Росії і купили це село . Коли вони посварилися між собою село занепало.
    Із «Барського староства» Грушевського відомо, що « в 1452р Голчедаєвська з обширною волостю пожалувані були Казимиру Теодорику Бучацькому. До складу цієї волості входило село Олатковці біля Бара, які можуть бути Голодками».  В 1538р. с.Голодки відносилось до староства Барщини. Далі Грушевський дізнався що, ще до відновлення Барського замку Голодкови володіли селом в 1551р.  Їх   було четверо: Василь, Гіацинт (Яцко), Нестор та Ілля. В 1599р. село було відібране у Голодків за невиконання повинностей та віддано Гольському.
     Село Голодки було кілька раз спалене і пограбоване татарами в ХVІ ст., це зокрема в 1564, 1567, 1573, 1575, 1577, 1582, 1590 роках, але воно відроджувалось, відбудовувалось на попередньому місці.
    В 1615р Голодки знаходились в руках поляків. В 1665р село знаходилось на довічному володінні у польського шляхтича. А в 1806р. вже входило знову до Барського староства.
   Далі  відомо : с. Голодки знаходиться на низовині при р. Рів , притоці р. Буг за 5 верст від м. Бар на пд.-сх. І на 1 ½ версту ж.-д. ст.. «Бар» Новоселицької гілки. Село з трьох сторін окружень лісом . Ліси служать захистом садам і городам , дающим добрі врожаї ; вони також оздоровлюють місцевість , заняту селом . Ґрунти – суглинисті. Про часи і обставинах освіти села не збереглось в історії ніяких відомостей.
(річка Рів та с.Міжлісся на задньому плані з боку с.Глинянка)
    Голодки в 1839 році  було куплене у Вікентія Сарнецького Красуцьким Пізніше воно являлось власністю дворянина Іуліана Івана Даценко. 
                       
                                          (Криниця з подвір'я І.Даценко)
Населення , за виключенням декількох сімей католиків , числилося православних 352 чоловік і 360 жінок ; всі вони    крестьяне-малоросси , які займаються виключно землеробством. Раніше ж були заводи – пивоварний , винокурний й цукровий , а також великий млин ,які давали великі заробітки місцевому населенню . Коли ці закрили , багато залишилось без заробітку . А ще часті неврожаї хліба і сильно розвинуті пороки пияцтва підірвали економічний побут населення . Для боротьби з пияцтвом в 1891році організовано Товариство Тверезості , та результати його були погані .


Іустим Коваленко (в центрі) і Надія Тихонова в день заручин, 1900 р. Село Голодки ( нині Міжлісся), зараз Жмеринського району.

   Населення Міжлісся – 1340 чол. З трьох сторін його оточують ліси , а з четвертої протікає річка Рів. Через село проходять залізнична колія із Жмеринки до Могилів-Подільського, автотраса Бар – Жмеринка. На схід від села на відстані 7км знаходиться село –Маньківці; на заході - Ст. Бар; на півдні (2км) – с. Заможне; на півночі – (5км) с. Глинянка. Село входить до складу Войнашівської сільської ради. В Міжліссі є 430 дворів та 16 вулиць: Лісова, Польова, Садова, Степова, Лугова, Новоселів, Медвецького, Леніна, Радоспна, Щорса, Червоноармійська, Шевченка, Пролетарська, Межмана, Святого Михайла та Подільська. Лісова означає, те що вулиця знаходиться в лісі, Польова біля поля, Садова – саду,Новоселів – побудовані нові будинки, Щорса, Леніна, Межмана, Медвецького, Червоноармійська названі на честь революційних діячів. Шевченка в ім’я Т.Г.Шевченка. Св. Михайла тому, що бере початок від церкви Св. Михайла.


      Церква побудована ще в 1765році на кошти прихожан і названа в честь св. Архистратига Михайла ; вона - дерев’яна , на камінному фундаменті , з окремою дзвіницею, побудованою разом з церквою . Іконостас – вирізьблений, чотирьохярусний . В 1868р. церква покрита жестю , а в 80-х роках обновлена дзвіниця. Церковної землі : «усад. 6д. , пах. вь 3-хь смен. 20д. 26с. і сьн. сь. дубов. и березов . лесом 13д. , а всього 39д. 26с. Причтовие постройки нові, за винятком псаломницького дому».     Ця церква була спалена і в 1912 році на її місці побудували нову . На свято Пречисту (14жовтня) почали будувати, а на Михайла (21листопада) відкрили.
      В жовтні 2012р жителі с.Міжлісся відсвяткували 100річчя храму Св.Михайла

   Церква Св. Михайла задній та передній  план

     В селі є сільськогосподарське ТОВ  «Міжлісся», яке вирощує яблука, суницю, смородину,сливи, малину. Очолює його Меркалн О.І.. у цього товариства є своя історія. Колись був колгосп «Заповіт Леніна», головою якого був Рукомеда П.В. Після нього був Лисий Ф., за правління якого вісім сіл: Войнашівка,  Ст.Бар,  Голодки (Міжлісся), Затоки, Заможне, Пляцина і хутір Каноніцький об’єднали в один колгосп. Після нього головою були : Райдун М., Марущак Ф.С. та Нешик Г.І.. останній очолював колгосп 25років. За Нешика в 1964р. село дістало назву Міжлісся, а в 1967р. колгосп було перейменовано радгосп «Заповіт Леніна». З 1991 – 1992 директором був Загоруй М.І., з 1992 – 1997 – Мукоїд В.Ф..  за його правління тільки створювалася незалежна Україна і радгосп занепав. А восени 1997р на територіальних зборах директором радгоспу обрали Меркалн О.І., який витягнув радгосп із кризи. Вже за часів Меркална радгосп перетворено в СВАТ «Поділля», а в 2008р в ТОВ «Міжлісся».



                          
                Контора ТОВ «Міжлісся» до 2013року
    На початку 70х років ХХст. німці в селі побудували завод «Бармехмаш», який випускав різні запчастини. Це був дуже великий завод, люди на ньому працювали у три зміни. Робітників наймали не тільки з оточуючих сіл, а й з усього району. Для того, щоб їм не важко було добиратися до роботи в лісі на початку села , побудували п’ятиповерховий будинок, де роздали квартири робітникам «Бармехмашу». В 1991р. завод занепав, а в 2006р. його було розібрано зовсім.
    В 2011році на території "Бармехмаш" компанія "АГРОДАР-Бар"  25 липня ввела в експлуатацію елеватор потужністю 50 тис.. тонн обладнаний двома лініями приймання по 100 тонн на годину кожна, також дві лінії відвантаження по 100 тонн на годину кожна .
  В 2000р. село газифіковано.
   Церковна - приходська школа відкрита ще в 1863році, але в свою будівлю перенесена тільки в 1891році, де вона й знаходилась до 1945р. в попівській хаті біля церкви. Пізніше її перенесли в будинок Терлецької Параски, яка в одній половині проживала сама, а іншу віддала школі. На початку 70-х років ХХ ст. люди за свої кошти, власними силами побудували школу, в якій діти навчаються і зараз. Школа являється філіалом Войнашівської ЗОШ  І –ІІІст . Тут  в даний час навчаються 90дітей з 1-го по 9-й клас. 
    В 2012 році школу було перекрито, а в  січні 2013р  було замінено  10 вікон на пластикові. 




                                           Школа
В селі є дитячий садочок, який відкрито в 1978році в новому приміщенні. В 2009р в одній половині  проведено євроремонт, підключено електричне опалення. В садочок ходить 30дітей.
     В січні 2013р замінено вікна на пластикові в іншій половині садочка.





                                                Дитячий садочочок
      В Міжліссі є 3 магазини «Калина», «Вікторія», "Пікнік" та кафе «Водолій».









   До 40 рр. ХХ ст.. на березі річки Рів , де раніше знаходилося село Кинтар , був невеличкий хутір, де проживало кілька сімей і працював млин. Мельником був Ніколаєв Василь Давидович. Пізніше мешканцям цього хутора було надано участки землі під забудову в селі Голодки. І перед початком  Другої Світової війни люди перебралися в село , де і залишилися жити. А три сімї ще залишалися жити на Кинтарі . Це були Мельник Кость , Мельник Павло і ще один з своїми сім’ями .І ще на хуторі проживав єврей Майорко. Голова колгоспу, за наказом Й.Сталіна , наказав перенести ці будинки в село і закрити хутір .Так ,коли  війна почалась , ці хати розібрали по стовпах і кіньми перевезли в село . Одна з цих хат і досі стоїть в селі по вул. Медвецького ( будинок Мельник Г.І. 2009р) .Хутір Кинтар припинив своє існування . І лише високі пагорби , на яких ростуть сосни , та назва нагадують про нього.

    З Бару, через річку , попід хутір Кинтар , йшла дорога на Маньківці.
   Про події Великої вітчизняної війни відомо   , що в селі знаходились румуни, а по другий берег річки Рів в м.Бар – німці. І коли вони перестрілювались, люди  в селі ховались в погріба, ями. Румуни жили в селян, спали в хатах на підлозі штабелями.            
   В селі є бібліотека, клуб , ФАП.





































































   

Немає коментарів: