НАШІ ГЕРОЇ

ЧИЖЕВСЬКИЙ ВАДИМ АНДРІЙОВИЧ

Сьогодні, 2 квітня, для нашої родини дуже сумний і трагічний день. Рівно 6 місяців назад перестало битись серденько нашого Вадімчика: сина, брата, тата, чоловіка, дядька, хрещеного тата, кума, швагра, ВОЇНА СВІТЛА -

ЧИЖЕВСЬКОГО ВАДИМА АНДРІЙОВИЧА .

У далекому 1974 році, 2 березня народився у сім'ї Чижевських Андрія та Лариси довгоочікуваний синочок Вадімчик, маленьке янголятко вагою 900 грам.

Один Бог знає які митарства, труднощі пройшла родина, щоб наш янгол вижив, а Вадим не просто вижив, він виріс достойним сином своїх батьків, яким вони завжди пишались і пишатимуться

Вадим закінчив Войнашівську середню школу, вступив до Чернятинського технікуму, відслужив строкову службу у війську, закінчив Кам'янець- Подільський аграрний університет, працював за фахом, в селі Підлісний Ялтушків зустрів свою майбутню дружину з якою виховали двох чудових синів Ростислава та Дмитра. Як настав час синочкам іти до школи, переїхали до селища Бар. Вадим довгий час працював на Барському консервному заводі де його і досі знають і пам'ятають як чесного, порядного, доброго і безвідмовного чоловіка, що не шкодував себе, завжди допомагав усім, хто просив допомоги. З 2014 по 2015 рік боронив НАШУ СОНЯЧНУ УКРАЇНУ у зоні АТО .

З початком повномасштабного вторгнення з перших днів, без вагань пішов захищати свою родину і нашу Україну. Неможливо описати ніякими словами наш емоційний стан кожного дня.

І на жаль, 2 жовтня 2024 року сталося те, чого нікому не побажає жодна адекватна людина.

Наш янгол, Чижевський Вадим Андрійович загинув, залишивши у наших серцях нестерпний біль і порожнечу, яку ми щодня намагаємося заповнити теплими спогадами про нього.

Усіх, хто знав мого маленького і такого ВЕЛИКОГО братика, прошу, згадайте Вадима у тихій молитві. Хай його безсмертна душа завжди перебуває в обіймах Отця Небесного!