"На коліна стаю перед вами - сповідаю жалобу свою"

   До Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій в нашій бібліотеці презентовано книжкову виставку «На коліна стаю перед вами - сповідаю жалобу свою".

    Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів. Невідома кількість жертв – від 3 до 12 мільйонів, але протягом всієї історії людства вважається найбільшою трагедією.

    Голодомор 1932-1933 років на Україні – це страшна, ні з чим незрівняна трагедія. І сталась вона не від якогось стихійного лиха, недороду чи раптової моровиці, а тоді, коли начебто ніяких передумов для цього не було. Внаслідок штучного голодомору 1932-1933 років в Україні вимерло понад 5 мільйонів чоловік. Дехто твердить, що значно більше, близько 7 мільйонів.

    Про голодомор 30-х років на повний голос заговорили лише з проголошенням незалежності України. Не випадково, молодь і навіть люди середніх років не вірять, що таке могло бути.

    На книжковій виставці представлено публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.

   На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна змести сліди злочину. Можна враз і вдруге, і втретє переписувати історію на угоду влади чи ідеології. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати її.