27 лютого 2024 року минає другий рік від того страшного дня, коли від бойових травм зупинилося серце нашого земляка Шиманського Романа Володимировича.
Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, – стояти пліч-о-пліч із побратимами, не боячись за своє життя – рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни. Роман зумів! Він вірив у священну Перемогу.
Величний подвиг запеклої боротьби мужнього воїна, вірного Сина України з російським окупантом не зітреться часом. Його ім’я навіки закарбоване в історії наших визвольних змагань за незалежність України.
Пам’ятаймо про жертовність наших захисників. Схилімо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас… Не зможемо повернути до життя полеглих оборонців, але можемо зберегти пам’ять про них!
Світла та вічна пам’ять Герою!
Усі реакції:
7Людмила Фурман, Галина Зубікова та ще 5
Немає коментарів:
Дописати коментар