ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ СЕРГІЯ КРЕТЮКА
За тебе, за мене, за нас…
Він не мав життя про запас.
Смерть спіймала без попереджень,
Все що бачив – картини жахливі,
Його кров змило при зливі.
І скінчився шлях молодий,
Не сприймається, що більш не живий…
Дійсно, неможливо сприйняти, неможливо до кінця повірити, що вже немає і більше ніколи не буде молодого, дуже енергійного, роботящого, доброго молодого чоловіка, в якого мало бути таке гарне життя…
Кретюк Сергій Анатолійович народився 26 травня 1992 року в с. Міжлісся Барського району Вінницької області. Мав двох старших братів Олександра 1980 р.н. та Володимира 1982 р.н. Сергій був дуже добрим та спокійним хлопчиком, ніколи не злився. Займався гирьовим спортом. Брати між собою були надзвичайно дружніми, справжньою опорою та підтримкою один одному.
Закінчивши 9 класів Войнашівської школи, вступив до Барського будівельного ліцею. Згодом відслужив строкову службу в армії.
«Повернувшись із армії, він одного разу взяв машину і, нічого нам не сказавши, поїхав кудись на цілий день. І аж через тиждень зізнався, що їздив стрибати із парашутом. Це було перший раз. Після того він неодноразово стрибав, дуже це полюбляв, - розповідає батько Сергія Анатолій Васильович. - Він від природи, як то кажуть, був «з руками». Робив абсолютно усе. Міг без проблем спекти торт, і так само легко зайнятись будівництвом чи ремонтом будинку. Мені здається, що не було нічого, чого б він не вмів робити».
Після армії Сергій працював водієм в м. Київ. В столиці на той час жив та працював і його брат Володимир.
З початком повномасштабного вторгнення Володимир відправив своїх дітей разом із Сергієм до батьків в Міжлісся, в надії вберегти їх від війни, а сам пішов до ТЦК. «Володя нам казав: «У мене є все, що потрібно: дружина, дітки, житло. Сергій ще не встиг побудувати свою родину, я хочу вберегти його від війни, хочу, щоб він встиг пожити, щоб він був вдома.» - пригадують батьки Сергія.
Проте Сергій Кретюк – справжній син своїх батьків, справжній син України. Він також не зміг залишатись осторонь та в липні 2022 року доєднався до лав Збройних сил України і став на захист Батьківщини та своїх рідних. Майже весь час він приймав активну участь в бойових діях на території Луганської області, своєю відвагою і героїзмом щоденно приближаючи нашу Перемогу. Але, на превеликий жаль, трапилось непоправне...
2 березня 2023 року Сергій Кретюк загинув в районі н.п. Невське Луганської області. 2 березня – день, коли для нього все земне скінчилось, коли він приєднався до небесного легіону. Коли від болю мало не зупинились серця рідних …
А Перемогу наближає брат Сергія Володимир, який продовжує за неї воювати.
Скільки ще міг би зробити Сергій і в воєнний час, і, особливо в мирному житті, своїм розумом, своїми золотими руками, любов'ю до життя. Він хотів жити, хотів творити. Але проклята війна внесла свої безжальні корективи.
Ім’я Сергія Анатолійовича Кретюка на віки-вічні вписане в історію громади та в історію України! Бо такі воїни віддавали своє життя заради своєї країни, своїх рідних, заради всіх нас!
Вічна і світла пам'ять Захиснику України!
Спочивай з миром, Сергію!
Ти продовжуєш бути з нами в нашій пам’яті, в наших душах і серцях!
Слава Герою!
Немає коментарів:
Дописати коментар