Найпідліша сторона війни в тому, що на ній постійно гинуть люди. І найболючіше, коли гинуть безневинні люди, які не хотіли нічого чужого, не йшли ні до кого зі зброєю в руках. Найбільшим бажанням яких було жити в мирі і спокої, працювати, творити, ростити і виховувати дітей, жити повноцінним життям на своїй рідній землі під мирним небом. Дуже хотів цього і наш односельчанин Роман Патерок.
Роман Олександрович Патерок народився 15 січня 1996 року в с. Міжлісся Барського р-ну Вінницької обл. У нього було два старших брата – Руслан та Віталій.
Батьки Романа розлучились, коли йому було два роки. Мати, Олена Григорівна, виховувала дітей самотужки.
Т. Був активною та допитливою дитиною. Навчався у Войнашівській ЗОШ I-III ступенів. В шкільні роки через свій непосидючий характер, нерідко бешкетував. Після закінчення школи вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту. По закінченню отримав професію «Слюсар з ремонту рухомого складу, помічник машиніста електровозу».
Влітку 2014 року працював у селі Ходаки Барського району, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною. В листопаді 2015 року Роман та Людмила одружились.
В 2016 році призваний на строкову службу в армію, а в 2017 році за контрактом прийнятий на військову службу до Національної Гвардії України. Був учасником АТО. Після закінчення контракту повернувся додому до своєї дружини.
У жовтні 2018 року Людмила подарувала Роману донечку Софію.
Деякий час він працював за кордоном, потім повернувся в Україну, працював на будівництві. У вільний час захоплювався футболом. Грав у місцевій команді, їздив на змагання. Любив риболовлю та відпочинок з друзями. Був душею компанії. Роман, як і всі українці, жив щасливим повноцінним життям до повномасштабного вторгнення, до лютого 2022 року.
2 березня 2022 року добровільно пішов захищати Батьківщину. Це було його особисте свідоме рішення. Роман не хотів допустити ворога на свою рідну землю, до рідних та близьких людей.
Після відповідної підготовки відправився разом з побратимами в Донецьку область, населений пункт Курахове. Брав участь в бойових діях. За спільно проведений в бойовій обстановці час стали з побратимами однією сім’єю, завжди і в усьому підтримували один одного.
Під час ротації вдалося кілька днів побути вдома. У вересні 2023 року, після ротації, разом із командою був направлений в Запорізьку область. В цей час Роман вже знав, що дружина носить під серцем ще одну їхню дитину - сина, якого він так і не побачив.
7 жовтня 2023 року біля населеного пункту Вербове Запорізької області під час чергового запеклого бою навідник-оператор, старший солдат в/ч 3028 Роман Патерок загинув. Серце Героя перестало битися.
В травні 2024 року на світ з’явився його син Артем, який ніколи не побачить свого татка.
Патерок Роман став Героєм, який віддав своє життя, стоячи на захисті України. Він став Янголом, який оберігає свою сім’ю, свою землю з небес. Роман той, кого ніколи не забудуть рідні та близькі, всі, хто його знав. Він завжди буде жити в їх серцях та пам’яті.
Це втрата, яка ніколи не буде забутою.
За свої бойові подвиги Роман Олександрович Патерок нагороджений орденом «За мужність» III ступеню (посмертно).
Вічна шана і слава Герою!
Немає коментарів:
Дописати коментар