НАШІ ГЕРОЇ

ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ МИКОЛИ ВОЛОШИНА

Волошин Микола Петрович - солдат, сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу механізованого батальйону в/ч А4007, позивний «Волошка»

Народився 21 серпня 1965 року в мальовничому селі Затоки Барського району. Зростав у дружній родині. Мав зведених братів Івана і Гриця та сестру Ольгою — діти батька від першого шлюбу. Мати, Олена Василівна, працювала ланковою в селі Міжлісся — її працьовитість і доброта залишили слід у серцях багатьох односельців. Батько, Петро Федорович, чесно трудився на птахокомбінаті, виховуючи в синові повагу до праці та людяності.

Микола навчався у Войнашівській середній школі, а згодом опанував професію тракториста у Кузьминецькому училищі. З молодих літ виділявся веселою вдачею, щирою усмішкою й легкістю у спілкуванні. Його жартами й оптимізмом запам’ятали його шкільні друзі та односельці.

Вісімнадцятирічним хлопцем пішов на строкову службу, яку проходив на Уралі. Ці два роки загартували характер і зміцнили почуття обов’язку. Повернувшись додому, Микола почав працювати на птахокомбінаті, де його цінували за сумлінність і майстерність.

Доля звела його з Людмилою на весіллі спільних друзів — ця зустріч стала початком великого кохання. У 1990 році вони побралися, разом створили міцну, люблячу сім’ю. У подружжя народилося троє дітей: Віталій (1992 р.н.), Олег (1993 р.н.) та Олена (1999 р.н.). Микола був турботливим батьком, який завжди знаходив час для розмови, поради чи просто щирого сміху з дітьми.

Він був знаною людиною в селі — до нього зверталися по допомогу і порадою, і він ніколи не відмовляв. Для сусідів і друзів був тим, хто підставить плече, підтримає у скруті, не чекаючи подяки.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Микола, не кажучи нікому ні слова, прийняв для себе єдине можливе рішення — стати на захист України. Добровільно вступив до лав Збройних Сил. Спершу два роки служив у Гайсині (в/ч А0415), згодом пройшов навчання на сапера в Черкаській області та був переведений до частини А4007. Там він здобув військову спеціальність сапера інженерних військ і отримав позивний «Волошка» — ніжне ім’я, яке, як і він сам, поєднувало в собі стійкість і людяність.

У військовому колективі Миколу поважали за надійність, витримку й добру душу. З побратимами завжди панувала взаємовиручка — саме така, яку Микола вважав основою справжньої дружби.

31 травня 2024 року під час виконання службового завдання, внаслідок штурмових дій противника біля населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області, серце Миколи перестало битися. Він загинув, виконуючи свій обов’язок перед Україною.

Микола Петрович Волошин залишиться у пам’яті всіх, хто його знав, добрим батьком, люблячим дідусем, надійним другом і мужнім Героєм. Він віддав своє життя за те, щоб ми могли жити під мирним небом.

Світла пам'ять і вічна шана!