В місті Бар 28 грудня відбулася щомісячна акція на підтримку безвісти зниклих та полонених українських захисників. Попри сильний вітер і сніг, що бив в обличчя та пронизував холодом, на площу прийшло чимало людей. Переважна більшість — родини військових, із якими вже місяцями, а подекуди й роками, немає жодного зв’язку. Серед присутніх були й жителі нашого старостинського округу, які прийшли підтримати родини зниклих безвісти.
Дружини, матері, діти, брати й сестри не втрачають надії. Вони звертаються до всіх можливих інстанцій, виходять на акції підтримки, тримаючи в руках портрети своїх рідних. Для них це — спосіб нагадати суспільству, що багато українських воїнів досі перебувають у статусі зниклих безвісти. І, можливо, хтось із тих, хто повернувся з полону, побачивши ці обличчя, згадає людину, яку бачив у неволі.
Цього разу акція припала на період різдвяних свят. На площі облаштували символічний різдвяний стіл із дідухом та смаколиками. Поруч — порожні стільці з військовими бушлатами. Вони стали болючим нагадуванням про тих, кого немає поруч за святковим столом. Про синів, батьків, чоловіків і братів, які не святкують Різдво вдома — бо перебувають у полоні або їхня доля досі невідома.
Після завершення акції всі різдвяні гостинці передали пораненим військовим. Протягом заходу також відбувався збір коштів на підтримку захисників. А наприкінці всі охочі могли взяти із собою благодатний вогонь, запаливши його від лампадки.
Після завершення акції всі різдвяні гостинці передали пораненим військовим. Протягом заходу також відбувався збір коштів на підтримку захисників. А наприкінці всі охочі могли взяти із собою благодатний вогонь, запаливши його від лампадки.
Окремим символом цієї акції стала ялинка, встановлена на площі. Усі охочі могли повісити на неї новорічні кульки з іменами безвісти зниклих захисників та короткими зверненнями до них. Ці кульки стали мовчазними посланнями надії — про вір у в повернення, про любов і пам’ять, яка не згасає. Кожна прикраса на ялинці була чиєюсь особистою історією болю, очікування і надії, що навіть у найтемніші часи світло людських сердець не згасає.
Нехай Господь почує молитви кожної родини, яка чекає. І нехай усі захисники повернуться додому живими й здоровими.
Немає коментарів:
Дописати коментар