Таким був і наш Герой, житель міста Бар Андрій Тхак. Спокійний, добрий, щирий, людяний, відповідальний, прекрасний тато та чоловік, люблячий син та брат, вірний друг, хороший працівник…
Народився Андрій В’ячеславович Тхак 29 липня 1988 року. Був молодшою дитиною у сім’ї (в родині є ще старша донька). З дитинства був спокійним та життєрадісним, мріяв бути військовим, як його батько.
Тато Героя брав участь в евакуації дітей з Чорнобильської зони і отримав там велику дозу опромінення. Коли Андрію було 7 років, його батька нестало. Було Тхаку старшому тоді лише 33 роки.
У 2023 році закінчив 9 класів Барської школи №1. До 2006 року навчався у Барському професійному будівельному ліцеї за професією «Електрогазозварник».
Далі пішов служити в армію, а по завершенню служби підписав контракт на продовження служби в ЗСУ. Служив у військовій частині А0853 спершу водієм, а потім, під час служби отримав звання головного сержанта.
З дружиною Катериною Андрій познайомився ще у садочку, потім разом певний час навчалися у Барській школі №2. І хоч у середніх класах їх дороги розійшлися, бо Андрій перейшов в Барську школу №1, вони знову зустрілися у більш дорослому віці у компанії спільних друзів. Тоді молоді люди і зрозуміли, що у них спільна доля.
Одружилася пара у 2011 році. У цьому ж році у них народився старший син Дмитро.
Сім’я придбала квартиру на станції Бар та сподівалася на довге та щасливе життя. Спершу все так і складалося.
У 2021 році у них народився молодший синочок Тимофійчик. Андрій був дуже щасливий і мріяв, що буде його ростити, бачити, як він ставатиме хорошою людиною. Але цьому не судилося.
Коли Тимофію було 2 місяці, 9 січня 2022 року, Андрія направили на завдання на 10 місяців у зону ООС (операція об’єднаних сил) на Донеччину. Там його і застала повномасштабна війна, тож відтоді синів та дружину він бачив лише по відеозв'язку.
«Він любив свою роботу і це була дійсно його справа. Навіть не уявляю Андрія у якійсь іншій професії. Він був дуже відповідальний та старанний, йшов на допомогу усім, хто потребував цього. Був справжнім чоловіком, людиною слова, добрим та щирим… У нього було багато друзів…", - розповідає дружина Катерина.
Захоплювався Андрій футболом. Але особливо любив риболовлю, часто їздив на рибалку з вітчимом та брав з собою старшого сина Дмитра. Син Дмитро особливо болюче переживає втрату батька.
Звістка про його гибель підірвала життя родини, зруйнувала усі плани та сподівання, залишила одних: без чоловіка, тата, сина, брата».
27 квітня 2022 року о 17.30 захисник зателефонував дружині і попередив, що йде на завдання, тож телефон вимикає, а увімкне і вийде на зв’язок лише зранку 28 квітня. Але цього, на жаль, не сталося.
Він загинув неподалік Ізюма, Харківської області, у селі Протопопівка, на річці Сіверський Донець. Тоді їх група понтонників виконала завдання, але потрапила під артилерійний обстріл. Андрій отримав важкі поранення, несумісні з життям. Його нестало, як і його батька у 33 роки. До свого Дня народження воїн не дожив три місяці.
Тоді разом з захисником загинули ще двоє наших земляків: молодший сержант Сергій Дроздов із села Балки та старший солдат Олексій Кучерук із села Гавришівка.
Андрій Тхак був головним сержантом, військовослужбовцем 70-го центру інженерного забезпечення Збройних сил України.
Похований 4 травня у місті Бар.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня 1 червня 2022 року.
Пам'ять про нього житиме вічно
На річницю загибелі Андрія, 27 квітня 2023 року у Барській школі N1 відбувся урок пам'яті Героя, в якому взяли участь старшокласники, вчителі, родина Героя: батьки, сестра, дружина та син. Прийшли сюди і однокласники та побратими Андрія.
З початку і до кінця заходу весь зал плакав, адже захисник був дуже доброю людиною. Молодий та сповнений планів… Йому б ще жити і жити!
Вічна пам'ять та слава Герою!
Немає коментарів:
Дописати коментар