Звістка, що зупиняє серце…
19 липня 2025 року у лікарні м. Дніпро від важких бойових травм, отриманих напередодні, перестало битися серце захисника України — молодшого сержанта ФУРМАНА Олега Анатолійовича, 1980 р. н., уродженця села Міжлісся.
З 2020 року він служив у лавах Збройних Сил України, був оператором безпілотних авіаційних комплексів у складі 2 механізованого батальйону. Він з тих, хто тримає небо. Його робота — бачити те, що інші не бачать, і вчасно передати: тут — наші, а тут — небезпека. Працював тихо, точно, зосереджено — рятував життя інших і наближав перемогу.
Молодший сержант. Справжній. Спокійний, витриманий, завжди там, де треба. Не шукав уваги, не скаржився на втому, не говорив багато — він робив.
18 липня — день, коли небо раптом впало на нього.
19 липня — день, коли тіло не витримало ран, але душа вже була високо. Поза болем. Поза війною.
Він не встиг побачити мир, до якого щодня наближав своїм невидимим, але життєво важливим фронтом. Але ми знаємо — він став його частиною.
Барська громада прощатиметься з ним у сльозах і в тиші. А Україна — в серці. Бо Герої залишаються у повітрі, що здіймає дрон у небо, у кожному кроці побратимів, у нашій свободі.
Він не дожив до Перемоги. Але саме завдяки таким, як він, вона стане можливою.
Світла пам’ять!
Назавжди в строю!
Немає коментарів:
Дописати коментар